Світанок надії

Світанок надії

Повнота життя. У чому вона? Що обираємо ми? Свободу чи пригніченість? Стоячи на роздоріжжі цих питань, перед нами постає потреба боротьби проти умовностей, які провокує сучасне суспільство. Боротьба із парадоксами сучасного суспільства, які сьогодні, нажаль, ми почали сприймати як норму. Розпочинаючи розвінчувати ці умовності,  ми дивимося у вічі екзистенціальній людськості. 

Ми маємо високі будівлі, але низьку терпимість, широкі магістралі, але вузькі погляди. Ми збільшили свої потреби, але скоротили цінності. Знаємо, як вижити, але не знаємо, як жити. Врешті робимо великі, але не кращі справи. Навчилися чекати на любов, але самі не робимо перший крок назустріч. Це час швидкого харчування та поганого травлення, великих людей і дрібних душ, швидкого прибутку і важких взаємин. Певної миті ми розуміємо нашу ситуацію як високу трагедію, відчуваємо себе самотніми у цьому мовчазному всесвіті, позбавленому істинного сенсу, приреченими створювати цінності.

Але боротьба триває…

І надалі боротьба триває проти цього сповзання до суб’єктивізму. У нашому серці триває мовчазна суперечка проти цих загримованих цінностей сучасного світу. Як же залишити шлях пересічного життя? Потрібно залишити свої ролі і повернутися до себе.

Кожен із нас має можливість народитися знову із збагаченою здатністю любити себе і інших. Кожен може відкинути свій егоїзм і просто відкритися на інших. Кожен повинен відкрити свій власний оригінальний спосіб буття. Кожен повинен мати свій ідеал. Ідеал автентичного життя не робить нас ідеальними. Він просто провокує нас до наповненого і автентичного життя. Саме зараз розпочинається цей пошук автентичного буття.

Так, ми забули, як любити без слів. Основна властивість людей – це перебувати у стосунках. Важливо усвідомити потребу відкритості на інакшість іншого і сприйняти її. Саме тоді, коли ми по-справжньому зустрінемося з іншим, розпочнеться внутрішнє перетворення. Тоді відкриємо для себе істинне значення слова «любити».

Перед нами постав світанок надії. Нарешті у нашому серці вистачить відваги вийти поза себе, щоб стати цілісними. Ми зможемо зустріти Бога у нашій людськості. Наше життя поглибиться і розцвіте від зустрічі із Господом. Ми відкриємо повноту життя у Христі. Відкриваємо врешті глибший зміст. Ця відкритість приведе нас до чогось більшого, аніж ми можемо визначити і зрозуміти. Цей світанок надії приведе нас до повноти життя у Христі.

бр. Антоній Канюк, ЧСВВ

Запитання
священику