проща «Слідами віри Кир Андрея»

проща «Слідами віри Кир Андрея»

5-7 червня відбулася ювілейна проща "Слідами віри Кир Андрея" з Прилбич до Добромиля. В ній взяли участь брати-студенти ВІФБС: Яків Шумило та Христофор Кушпіт разом з о. Полікарпом Марцелюком, ЧСВВ та бр. Глібом Тимківим, ЧСВВ з Брюховицького монастиря.

На початку прощі, парох с. Прилбич о. Андрій побажав витривалості і кріпості у дорозі, а прочани відвідали крипту родини Шептицьких, де спочивають батьки Митрополита Іван і Софія. Біля крипти несподівано зустріли велику групу студентів, вирувала праця. Вихованці лісогосподарського факультету лісотехнічного університету зі Львова уже другий тиждень займаються впорядкуванням території крипти. Після короткої спільної молитви студенти поділилися з прочанами планами віднови території, а ми пообіцяли студентам, що пам'ятатимемо їх у молитві в часі прощі. У дорозі на Судову Вишню прочани розважали про вибір покликання і дякували за дар життя i прославу Кир Андрея. Катехизи і молитовні роздуми "Шляхом чеснот Кир Андрея" для молоді приготував бр. Любомир Кушнір, а провадив о. Полікарп. Розпочали з розважання про практику чесноти мужності у щоденному житті. На шляху до Судової Вишні нас тепло зустрів о. Іван, який привітався i приніс вістку що у місті нас уже чекають вірні, які зібралися на молитву. Молебнем до Богородиці вірні і прочани розділили радість зустрічі, а у часі відпочинку поділилися турботами. Одна з жіночок дякувала Богові що отримала вістку від сина Михайла, який пропадав ось уже 6 років. Новини, правда, не були втішними - син є у рабстві в Уренгої (Росія). Бр. Гліб, який йшов у прощі, поділився, що народився і якийсь час працював в Уренгої на нафтових родовищах; ми обіцяли молитися, дякуючи Господеві за те, що син живий.

В Судовій Вишні голова містечка пригостив прочан обідом, а у часі трапези паломники розважали про чесноту мудрості. В Дмитровичах і Вовчищовичах нас зустрічала громада вірних, спільна молитва і гостинці, а соціальний гуртожиток відкрив нам двері на нічліг. Працівники і молодь, яка тут живе гостили нас, а зранку троє хлопців і вихователь вирушили з нами до Добромиля. Через Острожець і Вишеньку прочани проходили бескидами узгірь подивляючи у молитві пагорби, укриті синім цвітом любіня. Круки і лелеки супроводжували прочан пригадуючи, що ми вже наближаємось до Крукенич. У селі прочани завітали до римо-католицького храму, де двері нам відкрив о. Станіслав, який правда одягнений у робочу одежу розповів про життя громади. У Крукеничах нас чекав гостинний сільський голова, який організував нам обід, розповів що у село приїхали військові, які вручають у цей тривожний час повістки і у часі обіду вирішував питання нашої мандрівки через ліс, а в кінці особисто повів нас лісами понад озера до Болянович. Трішки поблукавши ми вийшли на Боляновичі, а за орієнтир нам служили дзвони та хрест на куполі церкви св. Володимира і Ольги. З молитвою і процесією нас зустрів о. Анатолій і запросив на Літургію.

Увечері через Радохінці ми, після заходу сонця біля опівночі, дійшли до Міжинця, де нас чекали вогні школи, а у школі колектив вчителів приготував нам вечерю і розібрав прочан на нічліг. Зранку нас зустрів о. Симеон, ігумен монастиря, який забрав речі, а прочани, розваживши про чесноту віри у супроводі машини швидкої допомоги, пустилися в дорогу до Добромиля. Допомога медиків не пригодилася хоч було спекотно, однак на останній ділянці коли сил уже не було, а до монастиря йде крутий шлях, втомлених "швидка" довезла на узгір'я, за що прочани їм вдячні.

Наша подяка у молитві Літургії була щирим голосом серця прочанина, яке прагне злуки з Господом у житті. Літургію жертвували за добрий вибір покликання молодих людей. Прийнявши слова проповіді про Всіх святих, чесноту надії і любові прочани причастилися Пресв. Євхаристії, відтак відвідали кімнату-музей памяті Кир Андрея, де отець Полікарп традиційно залишає ось уже третю хусту прочанина. У дзвіниці нас чекав смачний обід і солодощі, а опісля о. Симеон втомлених прочан відвіз у село, звідки кожен продовжив мандрівку до дому. На прощання усі пообіцяли зустрітися через рік 27 травня у Прилбичах, щоб далі пройти Стежками віри Кир Андрея!

 

о. Полікарп Марцелюк, ЧСВВ

 

джерело: http://missiopc.blogspot.com/2015/06/blog-post.html#more       

Для перегляду фотографій використовуйте стрілочки з боку фотографії.
Для збільшення фотографії натисніть по ній.

Запитання
священику