Явище ненормативної лексики: як виникло і що з цим робити?

Явище ненормативної лексики: як виникло і що з цим робити?

Поняття ненормативна лексика (це також матюки, нецензурна лексика, обсценна лексика, лихослів'я) слід розуміти як табуйована (неприпустима) лексика, яку мовці сприймають як відразливу, неприпустиму (2). У визначення «ненормативної лексики» входять такі поняття як блюзнірство, прокльони і лайка. Така мова перебуває поза нормальним стилем спілкування (2).

 

Історичний розвиток

Лихослів'я, або лайка, як частина ненормативної лексики, має коріння в релігійних віруваннях людей — звідси і слово «лихослів'я», за вимову якого мало статися певне лихо, кара Божа. У середні віки богохульство було невіддільною частиною ненормативної лексики і не тільки не сприймалося суспільством, але й до богохульників вживали певні каральні заходи.

Релігійні корені лайки спостерігаються також і в Україні. Наприклад, за свідченням османського мандрівника Евлія Челебі, що відвідав Україну 1657 року, найпоширенішими лайками того часу були «чорт», «дідько», «свиня» і «собака». Також у відношенні до інших табу суспільства можна прослідкувати появу образливих, брудних висловів, пов'язаних зі статевими органами чи функціями організму. Звертання уваги на неприємні й огидні речі мало на меті завдати якнайбільшої образи опоненту. Доволі часто користувалися ненормативною лексикою в саме такому контексті й українські козаки.

У сучасному світі доволі часто можна почути лайливі слова, особливо серед підлітків. Особливо швидке і масивне запозичення ненормативної лексики з російської мови відбулося під час розпаду Російської імперії та становлення радянської влади в Україні, коли використання лайки було ознакою належності до робітничого класу і таким чином дещо втратило соціальне табу такого роду ненормативної лексики.

Подальше поширення лайки сексуального типу продовжилося під час репресій 1930-х років, коли певна кількість населення, перебуваючи в сталінських таборах та тюрмах, ще більше запозичували лексику, притаманну кримінальному оточенню, з яким вони контактували. Також русифікація в Україні призвела до того, що навіть у сфері лайки та нецензурних висловів відбулася певна трансформація, коли від «копроректальної» лексики, притаманної українській мові, відбувся перехід до сексуальної лексики іноземних запозичень. На території України цей поділ ненормативної лексики тепер дещо збігається з мовним поділом населення регіонів України.

 

Лихослівя і Біблія

У Старому Завіті Бог чітко і недвозначно забороняв лихослів'я, один з його видів був богохульство. Від тогочасних євреїв вимагалося застосовувати пристойну мову у повсякденному житті. Наприклад:

«Не прикликатимеш імени Господа, Бога твого, марно, бо не пустить Господь безкарно того, хто прикликає його ім'я марно» (Вих. 20,7).

«Бо дурний про дурниці говорить, і серце його думає про лихо, щоб чинити беззаконства» (Іс. 32,6).

«Уста праведника породжують мудрість, язик розпусний буде відтятий» (Прип. 10,31).

У Новому Завіті ранніх християн заохочували не дозволяти нечистому лихослів'ю забруднювати свою мову, а, натомість, говорити пристойно. Св. ап. Павло нагадує:

«Порожніх та нечестивих суперечок уникай» (2 Тим. 2,16).

«Тепер же відкиньте й ви все те геть від себе: гнів, лютість, злобу, наклеп, сороміцькі слова з ваших уст!» (Кол.3, 8-10).

«Усяка досада, гнів, лють, крик та хула мусять бути викорінені з-посеред вас разом з усією злобою (Еф 4,31)».

 

Наука Церкви

Згідно з наукою Католицької Церкви друга Заповідь Божа наказує шанувати Ім’я Господа. Вона визначає норму нашої мови щодо святих справ (3). Серед усіх слів Об’явлення одне є особливе – об’явлення Імені Господа. Ім’я Господа є святе. Тому людина не може ним зловживати (3).

Як стверджує Катехизм Української Греко-Католицької Церкви «Христос – наша Пасха», ненормативна лексика заперечує мораль суспільного спілкування. Християнин відповідальний за свої слова, бо «…За кожне пусте слово, яке скажуть люди, – дадуть відповідь судного дня за нього. Бо за словами твоїми будеш виправданий і за словами твоїми будеш засуджений» (Мт. 12, 36-37) Ненормативна лексика також може бути наслідком гніву, що виявляється у словах, у грубому, позбавленому лагідності й любові слові. Найпоширенішими виявами такого гніву є спалахи люті, навмисне приниження ближнього, нанесення йому образи, лихослів’я (4). Кожне слово належить трактувати з особливою пошаною, а тому слід уникати пустослів’я, багатослів’я, лихослів’я і брехні. Усі ці зловживання словом є гріхом – профанацією Слова (Втіленого Слова – Ісуса Христа), але стають ще більшим злом, коли завдають шкоди ближньому (4). Чимало східних монахів і пустинників так перейнялися проблемами язика, що ціле своє життя заховували безперервне мовчання, так що навіть дістали назву мовчазних (“безмолвників”) (5).

На загал Церква засуджує ненормативну лексику як неприйнятну для культури спілкування. Наприклад, сучаcний екзорцист о. Даріуш Галянт ОМІ стверджує, що «ставитися до ненормативної лексики треба дуже обережно» (6). В одному з інтерв’ю отець Даріуш каже: «Коли я відправляю екзорцизми, то злий дуже багато говорить. Але його мова — прокльони, лихослів’я, матюки. Часто він теж пише мені СМСки з прокльонами. Тому в моїй свідомості мова диявола — це прокляття й ненормативна лексика. Якщо хтось ці слова використовує, то цитує злого духа, запрошує його у своє життя, а також у життя своєї родини».

 

Що з цим робити?

Щоб звільнитися від цього зла, мусимо розпочати від обнови серця. Книга Приповідок повчає: «Більш, ніж щось інше, пильнуй серце, бо з нього б’ють життя джерела (Прип. 4,23). Все мусить бути новим: серце, язик, діла. Особливо мусимо навчитися стримувати свій язик, адже дуже часто він стає спричинником гріхів (Як 3, 1-12). Через наші уста не повинно пройти жодне таке слово, що не було б гідним Божій дитині. Жодними невідповідними розмовами не повинні ми опоганювати свого язика, який так часто освячує Ісус Христос через Святе Причастя, - що більше, бере його собі на власність.

Отож, поставмо собі питання: невже не можна обійтись без вульгаризмів і без їх допомоги передати суть справи? Чи свобода слова означає заперечення культурі мовлення? Людина – створена на образ і Божу подобу, має розум і вільну волю – тому контроль над емоціями необхідний.

Кожне сказане слово має велику міць. Слова можуть додавати людям сили, підтримувати, а й навіть змінювати життя на краще. Однак зле слово, навіть одне, може зламати людину, знищити відносини і навіть привести до загибелі. Кожна людина стоїть перед вибором: яким словом жити і яке слово нести між люди.

Бр. Назарій Ланько, ЧНІ


Список використаної літератури:

1. Cвяте Письмо Старого і Нового Завіту, Пер. І. Хоменко, Рим: Видавництво оо. Василіян, 2007.

2. «Ненормативна лексика» // ВІКІПЕДІЯ.

3. Катехизм Католицької Церкви, Жовква: Місіонер 2002.

4. Синод Української Греко-Католицької Церкви, Катехизм Української Греко-Католицької Церкви «Христос – наша Пасха», Львів: Свічадо 2011.

5. о. Василь Мендрунь. Молитовні роздуми. Частина 1, Львів: Місіонер 2014.

6. «Непрощення – це гачок, за який часто чіпляється диявол» // CREDO.

Запитання
священику