3 лютого вшановуємо пам’ять св. Максима Ісповідника. Народився Святий у Константинополі 580 р.Б. в побожній та багатій родині, тож мав можливість отримати хорошу різносторонню освіту.
Завдяки своїй щирості, знанні та сумлінності заслужив на те, що отримав посаду радника імператорського двору. Але його життя не мало щастя, бо Святий вважав, що таким чином занедбає життя для Бога, тому вирішив стати ченцем у монастирі міста Хризополь, поблизу Константинополя, а згодом навіть стає настоятелем. Але, навіть будучи опікуном братії, не переставав бути таким же простим та скромним, як справжній монах.
У 633 р. на прохання Патріарха Єрусалимського Софронія, який боровся проти єресей монотелітства, святий Максим змушений покинути свою обитель та поїхати до Александрії. Слід зазначити, що єресь монотелітства полягала в тому, що вважалось, ніби Ісус Христос мав одну волю, яка помилково призводила до думки, що Христос мав лише Божественну волю, а людська була поглинута божественною.
Підтримували монотелітство патріарх Константинопольський Сергій та патріарх Александрійський Кир, а також імператор Іраклій, який у 638 році видав т. зв. «Екфесіс» (Виклад віри), у якому забороняв говорити щось за або проти монотелітства. Велика кількість людей слухали Максима, який просив стояти при правдивій вірі. Після смерті імператора Іраклія управителем стає Констант ІІ, який був ще більшим прихильником монотелітства, тож він подвійно завдавав шкоди вірним. Більше того, новий імператор видав указ про підтримку єресі. В подорожі до Александрії святий Максим поглиблює своє богословське знання, читаючи твори Григорія Богослова та Псевдо-Діонісія Аеропагіта. Він розпочинає свою діяльність в обороні віри.
Вирушивши до Риму, чернець бере участь у скликаному Папою Мартином Латеранському Соборі 649 року, де єресь монотелітства була засуджена Церквою. Після цього імператор Констант наказав ув’язнити ченця Максима та Папу Мартина. У Константинополі Максима звинувачено як зрадника і єретика. На свій захист Максим ствердив: «Я думав не про об’єднання чи роз’єднання римлян і греків, а про те, щоб не відступати від правдивої віри».
Максима було вивезено на заслання у Фракію, де він пише свої твори в обороні віри. Через декілька років Максима викликали у Константинопіль та хотіли переконати прийняти єресь, та він не піддався. Через те його піддали бичуванню, сильно били в лице та ледь живого вкинули до в’язниці.
Коли його намагалися схилити до єресі, Святий твердо стояв при вірі. Жорстокі кати відрізали йому язик, щоб він не міг далі проповідувати, та руку – щоб не міг і писати. Помер Максим Ісповідник 13 серпня 662 року на засланні у м. Схимарі на 82-му році життя, наперед передбачивши свою смерть.
Життя Святого Максима показує, що попри всі спокуси, які не раз огортають нас у сучасному світі, ми повинні ревно триматися Христової віри та бути відданими Церкві, попри різні випробування, та пам’ятати, що Господь завжди є з тими, хто Його шукає.
бр. Тадей Херович, ЧСВВ
Коментарів: 0
Ваш коментар