Роздуми над недільним Євангелієм: Вхід Господній в Єрусалим

Роздуми над недільним Євангелієм: Вхід Господній в Єрусалим

Сьогодні, в останню неділю перед Великоднем, в особливий спосіб роздумуємо над тріумфальним в’їздом Ісуса в Єрусалим.

Уявімо собі: Юдея, крок за кроком Христос піднімається вгору до Єрусалиму спочатку пішки. Серед пилу та спеки йде у місто, над яким буде плакати за те, що не відчитало Господніх знаків. Христос знає, що Його очікує, а те, що відбудеться – стане вершиною Його історії, Його публічної діяльності та покликання. Христос все продумує наперед. Посилає учнів по осля та в’їжджає до Єрусалиму.

Що ми спостерігаємо навкруги: всі бачать того, хто зцілює, дає поживу Слова. Це слово містить в собі любов та поклик, щоб йти за Христом, бачивши у ньому нового царя. Знаком цього є люди, які стелять пальмові гілки перед Ісусом та промовляють: «Благословен цар, що йде в ім’я Господнє! Мир на небі і слава на висотах» (Лк.19,38). Всі навколо розуміють, що перед ними не звичайна людина, а той, хто визволить Ізраїльський народ від гніту. Ця подія є втіленням пророцтва Захарії, де написано: «Радуйся вельми, о дочко Сіону! Викрикуй, о дочко Єрусалиму! Ось цар твій іде до тебе, справедливий і переможний, смиренний і верхи на ослі їде, на осляті, на молоденькій ослиці» (Зах. 9,9).

Христос здійснює прагнення людей як відповідь на довге очікування царя, який має принести мир на землю із самого неба. Це насправді радісна подія, адже показує Бога у зовнішньому вияві його царськості. Так, Христос – Цар, який доносив особливості свого царства проповідями, притчами та ділами, що виявляли прихід Месії. Не всі це розуміли, не всі прийняли.

У час Великого посту ми в особливий спосіб роздумуємо над стражданнями Христа, які мають цілющу силу. А вже сьогодні переживаємо передсмак Воскресіння. Радіймо Богу, радіймо, бо варто очікувати цього радісного моменту, коли Христос прийде до нас як Цар, щоб показати безмежну любов. Вона виражається у безумовній відданості на користь вічного щастя кожного, хто повірить. Це не просто побачити серед повсякденних турбот. Але Господь не тримає людину у невіданні, Він постійно посилає свої особливі знаки, щоб передати запрошення на Свій бенкет. Радіймо та служімо Христові з відданістю та жертовністю. Не біймося відійти від звичних умов життя та стереотипів, щоб, вдивляючись у Боже слово, ми могли почути: «Радійте і веселіться, бо нагорода ваша велика на небі» (Мт. 5,12).

Все ж у сьогоднішньому Євангелії бачимо і тих, хто не радий тому, щоб у Ісусі сповнилося очікування народу. Про це читаємо: «Деякі з фарисеїв, що були в юрбі, сказали йому: «Учителю, заборони твоїм учням. Він же відповів: "Кажу вам: Коли оці замовчать, кричатиме каміння» (Лк. 19,39-40). Фарисеї турбуються, що скаже римська окупаційна влада, яка побачить цю знамениту подію в житті Ізраїля. Крім того, ще й інші люди, почувши про здійснення пророків, могли б приєднатися до цієї радості. Тут простежується певна боязнь, страх перед тим, щоб не розчаруватися у Христі. Господь це розумів і знав, що всім не догодиш. Чому? Бо коли Христос проповідував, то у людей практично було дуже багато уявлень про те, яким має бути Месія. Хтось говорив, що він має вигнати римлян із Палестини, подібно до старозавітніх Макавеїв, інші асоціювали Месію із могутньої владою. Попри це, Ісус проповідував Царство Боже, відмінне від багатьох уявлень. Водночас Господь дає запевнення божественного життя та щастя у Його славі.

Отож, наближмося до Христа через роздумування над сьогоднішнім Євангельським уривком. Майбутні події після торжественного в’їзду Ісуса в Єрусалим показують одну важливу тезу. Це питання про радість від служіння Христу не тільки у такі пишні свята як Пасха, Різдво, але й тоді, коли наслідуємо Христа у Його стражданнях і смерті.

Пропоную нам разом із Словом Божим вирушити у наступний Страсний тиждень. Проведімо цей час з користю, щоб відкрити у страстях Ісуса відповідь на наші сподівання та побажання. Запитаймо себе, чи готові ми дякувати і славити Бога не тільки тоді, коли Ісус, як нам здається, робить те, що бажаємо? Наступний тиждень може стати хорошою можливістю та часом, щоб зрозуміти мотиви, які спонукають нас йти за Христом. Нехай це тижневе паломництво принесе нам плоди віри, які заведуть нас до справжньої радості Христового Воскресіння.

 

Бр. Яків Шумило, ЧСВВ

Джерело: Радіо Ватикану

Запитання
священику