Роздуми над недільним Євангеліям: Воскресіння Христове

Роздуми над недільним Євангеліям: Воскресіння Христове

Христос Воскрес! З цією подією розпочинається новий період історії, нова надія, яка буде жити вічно. Здійснився предвічний Божий задум, але для учнів Ісуса це було несподіванкою, адже не сподівалися, спершу не вірили та не розуміли, що Господь їм приготував.

Перші, хто дізнався про це чудо, - були мироносиці. Як оповідає нам Євангелист Лука, рано-вранці вони прийшли до гробу, щоб намастити померле тіло Ісуса, але не побачили Його. Їх зустріли небесні посланці, що промовили до них вістку про Воскресіння. Вони вкотре нагадують жінкам про слова, які говорив сам Христос. Кажуть: «Пригадайте собі, як промовляв до вас, коли ще був у Галилеї, кажучи: Син Чоловічий має бути виданий грішникам у руки, має бути розіп’ятий і третього дня воскреснути. І вони пригадали Його слова» (Лк. 24, 6-7). Що ми бачимо? Христос неодноразово пророкував про своє Воскресіння, але учні, перелякані жорстокою смертю свого Вчителя, не звернули на це увагу через стрімкий розвиток подій. Вони думали, що Воскресіння відбудеться в кінці історії як щось масштабне. Подібне може трапитися з нами. Хочемо жити спокійним життям, боїмося відкритися на щось нове. Розуміємо, що воно принесе користь, змінить, але не наважуємось це прийняти. Слухаємо, але не чуємо.

Можемо зрозуміти тих учнів, які були приголомшені звісткою, яку принесли їм жінки-мироносиці. Нікому в голову не могло прийти, що людина, яку вбили, може повстати у тілі. Тому євангелист Лука каже про апостолів, що слова ці видалися їм пустою вигадкою. Тому апостол Петро ще з іншим учнем скоро побігли до гробу, щоб побачити,  що насправді сталося.

Роздумаймо собі про те, що відчували апостоли, коли почули про цю вістку. Читаємо у Євангелії: «Петро встав, побіг до гробниці й, нахилившись, побачив лиш пов’язки. І повернувшись до себе додому, дивуючись тому, що сталося» (Лк. 24,12). Дійсно, Воскресіння Христове може видатися дивиною, яка містить у собі таємницю. Однак, що означає для нас Воскресіння Ісуса?

Саме сьогодні Христос нас відкупив ціною великої жертви. Переживши найстрашнішу смерть, Ісус дає нам нове життя. Він бажає зробити нас учасниками Своєї слави, запрошує розділити з Ним цю радість. Повіривши у могутню силу Христа, можемо по-справжньому стати вільними, адже завдяки великій любові до кожного наш Господь дає Своє світло нам. Це не тільки фізичне явище у день Пасхи, коли більшість людей йде до храму ще вночі, а повертається вже тоді, коли нас супроводжує денне світло.

Христос говорить: «Ви – світло світу» (Мт. 5, 14-16). Але що робити, коли у мені самому деколи панує темрява, коли боюся утисків і сварок, які мене чекають? У такому випадку не хочу бути світлом. Але Христос бажає нас бачити світлом світу. Ми світло, якого зараз потребує світ. Не приховуймо його. Не ховаймо себе! Ані за фальшивою скромністю, ані за перебільшеною оцінкою власної значущості. Кожен з нас є тим світлом, якого зараз потребує світ. Це стосується нашого дому, родини, братів і сестер, родичів, але так само світу приятелів. Не ховаймося! Неможливо повністю пригасити світло в серці, навіть приховати. Хто поважно ставиться до послання Ісуса в своєму житті, той діє у конкретному повсякденному житті. Тому наша темрява не повинна бути причиною, щоб приховувати наше світло. Зробімо так, щоб усе навколо нас було найкраще. Навчімося обдаровувати один одного повагою, любов’ю та щирою доброзичливістю.

Тож маймо ту живу надію в темряві! Не біймося! Перші учні Христа також ходили з Ісусом, долаючи свій страх і паніку. Мали свої приховані фантазії та турботи, які постійно нависали над їхнім життям, не давали їм повністю жити. Але вони відважилися довіритися та повірити, що у їхній немочі діє Бог.

Кожного року ми переживаємо Пасхальні свята і кожного року вони здаються такими ж особливими та урочистими. Приходимо до церкви, чуємо торжественний церковний спів, єднаючись з Воскреслим Христом у Св. Тайні Євхаристії. Тож радіймо, адже в цей день Христос відкрив усім небо! Це чудово передають пасхальні богослужіння. Прислухаймося до цього співу та наберімося сміливості приносити Господню радість всюди, де буваємо. Нехай це Господнє благословення, яке ми отримали у храмі, а також паска та інші освячені продукти будуть не просто символом, а справді ознакою нашої приналежності до Христа, яка буде виявлятися через наші щоденні діла віри.

Бр. Яків Шумило, ЧСВВ

Запитання
священику