Папа Лев І

Папа Лев І

Протягом історії не раз зустрічаємо випадки, де Господь милосердиться над грішним людом і не посилає свого гніву через заступництво праведних і вірних перед Ним. Бувало, що через праведність, до якої стреміли царі після Давида, Господь не раз оберігав Єрусалим. Щось схоже зустрічаємо і в часи після Христових страждань і Воскресіння.

            Третього березня наша Церква святкує пам’ять Святого Папи Римського Льва І, який був справді в єдності з Божою любов’ю і цілковито покладався на Його (Божу) волю. Народився святий імовірно в Тоскані близько 400-го року (хоча конкретної дати ми не знаємо). Насправді був дуже освіченою та здібною людиною, чим привернув до себе увагу. Згодом виконував церковні доручення папи Сикста ІІІ. По смерті Сикста ІІІ, папою обрали Льва, який на той час перебував у справах Церкви в Галлії.

Важкі часи були на той час для Церкви, яку роздроблювали різні єресі (пелегіанство, несторіанство тощо). Останньою краплею, яка змусила діяти, була єресь монофізитства. Тому потрібно було робити рішучі кроки для захисту віри. Отож, папа Лев пише до Константинополя послання «Томос», в якому викладає ортодоксальність християнської віри. Однак з невідомих причин деякі Східні Церкви не прийняли цю науку Папи (вочевидь, не можна забувати і про політичні аспекти). Такий розвиток подій змусив Понтифіка ще більше довіритися Богові та продовжити свої дії. З цього приводу 451-го року у Халкедоні відбувся Собор, який визнав дві природи Христа (Божественну та людську), натомість монофізитство засуджується як єресь. Подейкують, що після прийняття рішень цього Собору, Папа сорок днів постив, а соборові рішення поклав на гріб св. Петра, щоб Господь відкрив і доповнив, але у видінні отримав відповідь, що жодних помилок немає. Тому на Сході визнали, що його устами промовляє Петро.

            Відзначився святий Лев також і тим, що обороняв Рим та його мешканців. Сама Імперія наближалася до зруйнування, а вороги вже неодноразово доходили до столиці Римської імперії. Перший раз у 453-му році папа Лев І вийшов назустріч знаменитому вождю гунів Атіллі та вмовив його не нападати на місто. Стосовно цієї події існує версія, що Атілла «бачив світлих мужів», що погрожували йому. Після цього перемовини довелося вести з вандалами, щоб ті не вбивали населення. Бачимо, що Господь обдарував святого дипломатичними здібностями.

            Упокоївся Папа Лев І 461-го року. Його поховали при вході до Базиліки св. Петра, а на гробі написали: «Як стеріг Церкву за життя, так і по смерті сторожить при її вході».

            Його життя відкриває нам розуміння того, яким важливим є довіра до Господа та відстоювання своєї віри. У час Великого Посту застановімось над тим, як ми повинні віддячувати Богові за те, що безкорисливо помер за наші гріхи, щоб привести нас до єдності з собою.

Підготував бр. Тадей Херович, ЧСВВ

Запитання
священику