Дорогою Пасхальної радості з Квітною Тріоддю

Дорогою Пасхальної радості з Квітною Тріоддю

У Пасхальний час пропоную застановитися над літургійними текстами, які оспівують Христове Воскресіння та показують як ця подія вплинула на людську природу. Путівником наших роздумів стане Квітна Тріодь, яка використовується на богослужіннях Утрені та Вечірні.

Квітна Тріодь в особливий спосіб говорить нам про благодать, яка прийшла через Христа, адже Він оживляє померлу людську природу та її відновлює. Первісна ж назва Тріоді – «Квітна» пояснюється тим, що початок вживання її збігається з початком весни, часом квітів, які можуть служити прекрасним символом духовної краси і витонченості піснеспівів Квітної Тріоді. За своєю побудовою вона схожа до Посної Тріоді. Але її зміст в основному присвячений Воскресінню та Вознесінню Господньому, а також зішестю Святого Духа на Апостолів.

Піснеспіви Квітної Тріоді є витворами багатьох святих отців; автори деяких з цих творінь залишилися невідомими. Багато піснеспівів належать св. Йоану Дамаскину, у тому числі й одне із найкращих його творінь – канон на Святу Пасху. Збірка піснеспівів Квітної Тріоді в одну книгу приписується святим Теодору і Йосипу Студитам. Однак і після них зміст цієї книги доповнювався аж до XIV століття, зокрема св. Никифор Калліст вніс до неї синаксар (збірник).

Тож який стан людської природи після гріхопадіння описується у Тріоді? Посна Тріодь своїми стихирами більше описувала падіння Адама та Єви. Натомість Квітна готує нас до переосмислення людського упадку, який прийшов через гріх, та до зустрічі з Воскреслим Христом. Господь завдяки воплоченню, стражданням і воскресінню подає нам спасіння: «О владико встань… впалим подаєш воскресіння». Христос оживляє померлу людську природу і знищує те, що успадкувала людина після гріхопадіння – смерть: «Знищив хрестом смерть і подарував розбійникові рай». А людина «від гріхів повернулася до милостивого Творця». Старий наш чоловік (наша природа) став розп’ятий з Ним для того, «щоб знищилось оце гріховне тіло», щоб нам гріхові не служити. Із стихир бачимо, що наша плоть помишляє в собі щось гріховне, тобто йдеться про гріховне тіло. На мій погляд таким чином виражаються пристрасні потяги, які з’явились у людини після гріхопадіння.

Ми з’єднані з Христом у Його смерті: «З’єднані з Тобою подобою смерті», бо будемо подобою воскресіння. Наслідком гріха є смерть, яка панує над людиною: «Наслідуючи Адама, втрачаю Бога – вічне царство і щастя – за гріхи мої». Але цю нашу впалу природу підносить Христос і виводить із смертної тіні і з пекла: «Визволив нас з глибин аду…».

Порівнюючи Посну і Квітну Тріоді, бачимо, що вони одна одну доповнюють. У більшості текстах Посної Тріоді наголошується на смерті, яка настала після гріхопадіння та станові людини, а Квітна Тріодь оспівує Боже зцілення та Слово, яке лікує. У Тріодях бачимо чіткі стихири чи цитати, де оспівується людина, її упадки, стан після упадку та зцілення від неволі смерті Христом. Ось що ми маємо:

-          людина зранена гріхом, стала недовірлива: «Поки не побачу рани, яка вилікувала людину з великої рани – гріха, поки не переконаюся, що не був це лише дух, але мав тіло і кості».

-          людина стає пристрасна: «Поспішімо вірні освятити руки, викорінюючи пристрасті».

-          людина умертвлена гріховними упадками: «Богородице, що народила вічне Життя, оживи нас, умертвлених гріховними упадками».

-          людина сп’яніла від пристрастей: «Відкиньте спяніння, що від пристрастей, щоб сподобитися небесної утіхи»;

-          душа зранена: «У задуми розбишаки потрапив Адам, розум його оманено і душу поранено, і лежав він нагий, без опіки»;

-          люди стали напівмертвими: «Обнажені  прогрішеннями з чеснот і похвального життя»;

-          людина напівмертва: «Прогрішившись проти своїх спасенних повчань, ми стали напівмертвими»;

-          душа осквернена: «Душа моя осквернена тілесними прогрішеннями»;

-          людина стала лінивою: «Ослабив я душу багатьма прогрішеннями й житейськими розкошами, а тепер лежу постійно на ліжку лінивства»;

-          людина зійшла з правильної дороги: «Зійшовши на розбійницькі стежки, душе моя, ти тяжко вразила себе своїми гріхами».

Бачимо, що тільки Христос виводить наш гріховний стан і таким чином звільняє від диявола і його влади, яка призводить всіх до смутку. Ісус визволяє нас з беззаконня: «Бо він Бог наш, що визволив нас від беззаконня нашого». І також після воскресіння Ісус оживляє від віку померлих, отже люди були мертві після гріхопадіння: «Господь після трьох днів воскрес із гробу, відчинив затвори аду й оживив від віку померлих».

Отож, літургійні тексти допомагають нам більше та глибше зрозуміти вчення про людину у світлі Божого Об’явлення, підготовляючи до зустрічі з воскреслим Христом.

 

Бр. Теодор Дутчак, ЧСВВ

Запитання
священику