Безсрібники та Чудотворці

Безсрібники та Чудотворці

Жити справжнім християнським життям та віддавати його за свого ближнього як вияв найвищого ступеня любові між християнами – це велика жертва. Протягом цілої історії свого існування Христова Церква зазнавала переслідувань. І сучасність не виключення.

13 лютого наша Церква вшановує пам’ять святих Безсрібників та Чудотворців Кира й Івана, які власне є тими світочами та взірцями християнського життя. Жили святі у ІІІ столітті в часи переслідування імператором Діоклеціяном, який всіма силами старався опиратися християнству, бо вважав його деструктивним явищем в дуже ослабленій вже Римській Імперії. Кир був лікарем, який завдяки милосердю та відкритості навертав на Христову віру велике число поган. Однак, як це часто бувало, про нього дізналася влада і хотіла ув’язнити, але за Божою волею заховався Кир в Аравії, де прийняв монаший стан і допомагав людям своєю молитвою, бо одержав від Господа дар зціляти недужих.

Один воїн на ім’я Йоан дізнався про Кира і вирішив долучитися до його подвижницького життя. Він допомагав хворим, виконуючи добрі діла милосердя. Довідавшись, що одну жінку на ім’я Атанасія та її трьох доньок ув’язнили, святі вирішили підтримати їх та пішли у місто Каноп. Але їх також ув’язнили та піддали жорстоким тортурам, які святі з мужністю вистояли, не відкидаючи своєї віри. Тоді їх наказали стяти мечем.

Кира та Івана було поховано в храмі св. Марка. А коли імператором став Теодозій Молодший, мощі було перенесено в с. Манутин, де творилися численні чуда. Зараз вони знаходяться в храмі св. Михаїла у Мюнхені.

Христос казав любити ближнього свого як самого себе. Історія цих двох святих показує нам, як сповнити цю заповідь. Навчившись цьому, ці чоловіки були готовими віддавати своє життя Богу та ближньому. Отож, вчімось пізнавати себе та сприймати такими, якими є. Завдяки цьому з Божою допомогою зможемо бути відкритими на своїх ближніх аж до смерті.

 

Підготував бр. Тадей Херович, ЧСВВ

Запитання
священику