Спогад

То був один зі звичайних днів, восени чи навесні – не пам’ятаю. Певно, 2010 року. Тато і я їхали своїм автом до брата, який тоді ще навчався в Тернополі.

Ми їхали вдвох і про щось розмовляли. Проїжджаючи Доброполе, крайнє село Бучацького району по дорозі до Теребовлянського, побачили на узбіччі жінку, котра намагалася зупинити попутку. Тато загальмував, і жінка поспішила до нас.

То була проста селянка, яка нічим не відрізнялась від тисяч інших сільських жінок – таких, як вона. Я не надто їй зрадів, бо від неї неприємно тхнуло різким запахом молока і стайні. Так у нас з’явилася співрозмовниця на наступні кілька кілометрів. Говорили про різне, а потім зачепили тему Зарваницької чудотворної ікони Богородиці і чудотворного джерела.

Наша супутниця розповіла свою історію. Колись вона мала проблеми з ногою, яку лікарі рекомендували ампутувати. Але перед операцією жінка захотіла поїхати до Зарваниці і помолитись. Там вона шукала, у кого змогла б переночувати. Натрапила на стареньку пані, яка прийняла її і якій розповіла, чому сюди приїхала. Господиня вислухала історію і сказала: «Нічого не бійся. Помолися перед іконою, попий води з джерела. І все буде добре». Жінка так і зробила. Надходив час операції. Приїхала вона до лікарні, пройшла огляд. І лікарі спантеличено заявили: «У вас усе добре». Декілька днів потому жінка повернулася до Зарваниці, щоби подякувати старенькій за пораду. Підійшла до того подвір’я, де нещодавно була, та не могла його впізнати: минуло небагато часу, як гостювала там, а все поросло високими травами і виглядало занедбаним. Запитала в сусідів про ту пані, яка прийняла її, і відповідь приголомшила: «Яка жіночка? Тут давно ніхто не живе».

На цьому мій спогад обривається. Та щоразу, коли пригадую собі цю розмову, то маю два запитання: хто була наша супутниця і хто була та старенька, котра прийняла до себе хвору жінку.

PS. У розповіді я зазначив, що спочатку не був радий, що ми з татом підібрали сільську жінку, але ця історія вкотре вчить, що не варто робити висновків про людину, звертаючи увагу лише на її зовнішність, адже навіть жебрак може багато чого нас навчити.

Брат Йосиф Сагайдачний ЧСВВ ІІ курс