Відповідь християнина на страждання

Відповідь християнина на страждання

Слово страждання викликає відразу у людини, однак, як не крути, його не уникнути. Покажіть мені людину, котра ніколи не страждала?! Незважаючи ні на що, страждання і скорботи нікому не вдається минути. Вони є в житті, вони частина нашого життя. Однак, Бог створив нас вільними. І ми самі вирішуємо, куди піти, що зробити, як вчинити, як жити. Ми навіть можемо вирішити, чи вірити нам в Бога чи ні - така найбільша свобода нам дана.

Чому Бог саме мені посилає випробування? Чути нарікання… Але чи коли-небудь ми задумувались, що хтось може мати ще важче терпіння, ніж наше. Скільки є прикутих до ліжка, калік, сліпих, немічних, голодних, бідних та багато інших страждаючих людей. А я маю дах над головою, маю кусень хліба в хаті, не сліпий, не каліка, тоді чого ще мені нарікати? Виглядає, що як не уникати страждання та якої б форми воно не було, для нас воно є таємницею. Люди вважають його злом і намагаються уникати, але воно нас переслідує, куди б ми не йшли. Часто страждаємо самі, або через когось, або задля когось… 

Коли ми страждаємо, тоді відриваємось від буденних речей і починаємо думати і дивитись на ті речі, які тривають вічно. Або переживаємо певного роду сумніви, і це є нормальна річ, бо сумніви помножують нашу віру, і тоді ми починаємо швидше діяти згідно нашої віри. Думаю, якщо б ми навчились в кожному моменті нашого існування бачити Божу руку, ми б тоді краще зрозуміли, що Бог не бажає зла людині, але завжди допомагає нам вийти із темряви на чудесне світло!

Щоб тут не говорити ще, можна сказати лише одне – будьмо реалістами, страждання були, є і будуть, однак Бог не є причиною наших страждань. Вони є частиною нашого життя і трапляються з нами не як покарання за гріхи. Вони потрібні для кращого духовного збудування. «Вашим стражданням ви спасете душі свої» (Лука 21,19). Тому, коли з нами трапляються погані речі, потрібно відкинути думки і питання: чому я? Чому це сталось зі мною? Де є Бог? Чому Він такий жорстокий до мене? Але потрібно поставити собі питання: «Що мені робити тепер, коли це сталося?». Відповідь християнина – прийняти це, нести і долати тягарі щоденного життя з Тим, хто найбільше терпів і повірити, що Він завжди з нами, навіть коли ми відвертаємось від Нього.

бр. Теодор Дутчак, ЧСВВ

Запитання
священику