В очікуванні Бога

В очікуванні Бога

Ось і підходить до завершення Різдвяний піст, який наближає нас до радісного Христового народження. Зазвичай підготовка до Різдва для багатьох асоціюється з покупками, приготуванням страв чи прибиранням, натомість, Христова Церква закликає кожну особу духовно приготуватись до цієї події, щоб відчути радість і полегшення, яке несе новонароджений Ісус. Очікування змушує нас слідкувати за часом.
Прихід Спасителя передбачався багатьма пророками. Не всі люди у тогочасному суспільстві правильно розуміли, яку роль буде відігравати воплочений Месія.

Одні уявляли його славним полководцем, який має зібрати своє військо і перемогти окупаційний режим. Інші думали, що Христос стане неперевершеним політиком і зробить так, щоб усі народи рахувалися з його вибраним народом. Існувала також менша горстка людей, які між численними рядками Писання побачили справжній сенс місії Христа, що полягала у любові і милосерді не тільки до свого народу, але й кожної особи зокрема.



Христос не прийшов би у світ, якби св. Йосиф не зрозумів своєї ролі у історії спасіння. Хочу звернути увагу на те, що ця постать була дуже важливою у Божому задумі. Євангеліє змальовує нам Йосифа як праведну людину (пор. Мт. 1, 19), а згідно зі Святим Писанням це означає, що він ретельно виконував Закон. Ситуація у яку потрапив цей праведник, була неабияка складна. Бачачи, що його дружина вагітна, Йосиф був впевненим, що не є батьком її дитини. У такому випадку він мусив про це розказати усім. Тепер перед ним постав серйозний вибір: прийняти Марію, порушуючи при цьому Закон, чи звинуватити її в перелюбі, і тим самим приректи її на каменування. Страшна дилема: поставити Закон Мойсея вище ніж любов до Марії, чи порушити закон в ім’я любові? Цей важкий час для Йосифа і Марії був випробуванням віри. Але Бог у сні через ангела промовляє до Йосифа: «Не бійсь узяти Марію, твою жінку, бо те, що в Ній зачалось, походить від Святого Духа. Вона породить сина, і ти даси Йому ім’я Ісус, бо Він спасе народ свій від гріхів їхніх» (Мт. 1, 20-21). Святий Йосиф послухався голосу Бога і прийняв відповідальність за майбутні події, що відкрили новий етап в історії спасіння людського роду.

Вдивляючись у постаті святих Йосифа і Марії, бачимо справжніх провідників у шуканні, а особливо у виконуванні Божої волі. Мусимо розуміти, що це вдавалось їм не просто; завжди були численні перешкоди, але їхня покора і самопожертва засвідчує нам справжню силу віри. На фоні економічної нестабільності і складної військової ситуації ми маємо право бажати кращого. Як християни ми повинні запитати себе, яке значення ці події можуть мати для нас. Порівнюючи стан нашої держави з тією ситуацією, яка була у Палестині, батьківщині Ісуса до його народження, можна ствердити, що ми ще дуже добре господарюємо і захищаємо нашу державу. Багато серед нас небайдужих стараються допомагати військовим, переселенцям, дехто виявляє добру волю і стає чесним волонтером на захисті гідності людини. Думаю, що підштовхує їх до цього любов. Бажаючи добра іншому, особа намагається зробити щось приємне тій людині. Завдяки любові наші хлопці стоять зараз на передовій, часто в холоді і без добрих умов перебування. Готовність віддати своє життя заради Вітчизни – України робить наших військових героями навіть в очах тих, які стоять по ту сторону барикад. Небесна ж Любов приходить на світ, щоб віддати себе у жертву заради любові до кожної неповторної у своєму роді людини. Святкування Христового Різдва дає нам радість присутності Бога серед нас. Впродовж Різдвяного періоду в церковних богослужіннях будемо співати гімн «З нами Бог», радісні мотиви якого надихають до простої відкритості на дію Бога у житті.

Плануючи майбутні свята, думаючи про зовнішній вигляд наших святкувань, хочу запропонувати також роздумати про культуру, не просту культуру, що виявляється в одязі чи поведінці, а радше про нашу культуру віри. У розмовах між собою ми обговорюємо різноманітні речі: політику, релігію, свої пріоритети, цінності. Для нас, віруючих людей, важливо також здати звіт про свою поведінку (пор. І Пт. 3, 15-16). Тут мова йде про віру поглиблену, свідому, осмислену, відповідальну. Без такої культури віри часто можна впасти у фанатизм, поверховість чи забобони. Не мається на увазі брак цієї культури з браком богословських студій, адже багато людей без такої освіти глибоко розуміють Євангеліє, вміють про нього свідчити і жити та за його допомогою розв’язують серйозні проблеми.

Отож, у цей час Різдвяних приготувань на кухні, в магазині чи в роботі запрошую також знайти час на спокій, щоб приготувати своє серце на відкритість до дії Бога. Вдивляймося у постать святого Йосифа і Богородиці, які показують та допомагають нам йти Божою дорогою у цьому непростому часі. Нехай наша віра буде поглиблена читанням глибокодуховної християнської літератури, уважним слуханням Слова Божого, частою сповіддю – життям віри, а Святий Дух нехай супроводжує нас своїми дарами: мудрості, розуму, ради, кріпості, віри і знання (пор. Іс. 11, 2).



Коли очікуєш когось, то починаєш бачити ціну та уявляти скорий прихід цієї людини. Бажаю вам радісно і з вірою пережити зустріч з Месією, щоб Він наповнив серце теплом свого небесного миру.

бр. Яків Шумило, ЧСВВ

Духовна велич Львова 

Запитання
священику