Щоб таке розпізнавання було можливим, украй потрібна позиція внутрішньої щирості та відкритості як перед самим собою, так і перед Богом і ближніми. Лише за цих умов ми усвідомлюємо, що, живучи в стані гріха, ми накликаємо на себе страждання. Моральне зло нерідко проявляється у вигляді психічного і фізичного страждання. Святий Павло навчає: «заплата за гріх – смерть» (Рим 6, 23). Скільки ж страждань може виникнути у людини із-за її згубних схильностей або конфліктів з оточенням? Скільки страждань викликають хворобливі амбіції, заздрість, помста, схильність піддаватися страхам? Страждання, що виникають в результаті людського гріха, - це не прояв Божої волі, а результат безвідповідальності та аморальності людини. У таких ситуаціях волею Бога є внутрішнє навернення людини, завдяки якому вона змогла б менше страждати.
Пориваючи з гріхом, ми можемо уникнути багатьох страждань, і в цьому джерело радості, причім не лише для нас, але і для Бога. На небесах буде більше радості від кожного грішника, що кається (пор. Лк. 15,7) саме тому, що покаяння зменшує безглузде людське страждання. Можна стверджувати, що Господь так само безпорадний перед людським стражданням, яке обумовлене гріхом, як і сама людина. Єдине, що Він може, – це взяти на Себе ці страждання. «Він наші недуги взяв на себе, він ніс на собі наші болі (…). Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на ньому, і його ранами ми вилікуванні» (Іс 53, 4 - 5).
Страждання, що виникло в результаті гріха, нерозривно пов'язане з людською свободою. Людина сама вибирає виконання власної грішної волі, а також зло, яке в ній приховане. Зловживаючи наданою їй свободою, людина ставить на місце Бога себе і своїх ідолів. А кожен ідол, придуманий людиною, стає нищівним демоном для неї.
Проте існують страждання, які не можна пов'язати з конкретним людським вчинком. Страждання, в яких немає провини страждаючого. Їх джерелом буває недосконалість людського існування на землі, «доля», роковий збіг обставин, несправедливе до нас відношення з боку оточення. Це велика таємниця віри – в якій мірі те або інше страждання залежить від Бога, а яке - від людини. Коли безневинну людину спіткає страждання, справедливо виникає питання з обуренням: «Чому Бог допускає такі страждання?». Відповіді, яка ґрунтується на наших людських припущеннях, яка б задовільнила нас тут, на землі, ми не отримаємо. Вкрай необхідно твердо вірити, що кожне людське життя має сенс, незважаючи на всілякі страждання. Необхідно твердо вірити, що Господь опікується кожним людським життям і бажає для кожної людини повного щастя.
Як розпізнати, які страждання виникають тільки із-за наших гріхів, а які допускає Бог, і вони є нашим хрестом, посланим на нас без нашої провини? У деяких ситуаціях зробити це буває дуже важко. Нерідко ці два види страждань накладаються одне на інше. Але, незважаючи на це, таке розпізнавання є вкрай важливим, оскільки допомагає прийняти вірну позицію щодо страждань які осягнули нас. Якщо певне страждання виникає виключно із-за наших гріхів, то, будучи щирими перед самими собою і відкритими на істину, ми інтуїтивно виявимо зв'язок між власним стражданням і власним гріхом. Сам Господь дасть нам відчути, що Він не прагне того, щоб ми страждали зі своєї власної вини. Він прагне, щоб ми очистилися від гріха і не страждали, а раділи усією повнотою життя. Правильно сформоване сумління показує людині зв'язок між стражданням, що переносяться, і її власним гріхом.
Проте слід підкреслити, що йдеться про причинно-наслідковий зв'язок, існуючий між гріхом і стражданням, а не про виключно зовнішній зв'язок між ними, що пояснюється випадковим збігом. Бо погано сформоване сумління може навести нас на неправдивий шлях.
У тих ситуаціях, в яких ми не вміємо розпізнати, чи пов'язано наше страждання з власними гріхами або ж воно є посланим на нас хрестом; необхідно в молитві просити, щоб Господь наповнив нас Своїм світлом. Якщо Бог дійсно посилає нам страждання, то одночасно Він дарує нам благодать, щоб ми зуміли розпізнати його сенс і мету. Проте необхідно відкритися на цю благодать, бажати її прийняти. Тільки у молитві ми можемо отримати благодать розпізнавання сенсу наших труднощів і страждань. У хвилини страждання нам слід молитися так, як молився Ісус в Гетсиманському Саді: «Отче, коли ти хочеш, віддали від мене цю чашу, тільки хай не моя, а твоя буде воля!» (Лк 22, 42).
о. Юзеф Августин, ТІ
Переклав з російської бр. Давид Козин, ЧСВВ
За матеріалами: oleh.-sj. com
Коментарів: 0
Ваш коментар