Про дух Різдва

Про дух Різдва

Різдво. Свято, подія, пригода чи щось більше? Як для кого. Але для мене – це, перш за все, зустріч. Зустріч Того, хто Сам вийшов назустріч. Зустріч з Тим, хто хоче зустрітися особисто зі мною. Зустріч з Богом, який прагне цієї зустрічі більше за мене.

В геніальному “Маленькому принці” Антуана де Сент-Екзюпері є такі слова Лиса, звернені до принца: “Краще приходь завжди в один і той же час, – попросив Лис. – Ось, наприклад, якщо ти будеш приходити в 4 годині, я вже з третьої години відчую себе щасливим. І чим ближче до призначеного часу, тим щасливішим. А якщо ти приходиш щоразу в інший час, я не знаю, на яку годину готувати своє серце …”

Ми готували своє серце не одну годину і не один день. Кожна зустріч завжди оповита особливою атмосферою. Якщо родина зустрічає свого батька, який рік чи два провів у полоні, така зустріч має свій особливий дух.

Коли хтось зустрічає свого кривдника і простягає йому руку примирення, і тут витає свій дух. Коли ми зустрічаємо людину на вулиці, яка мовчки відвертає свою голову після нашого привітання до неї, така зустріч має ще інший дух.

А яким для нас є дух Різдва? Може воно “віддає” грошима, як на Заході з цими промоціями, знижками, покупками і ще багато чого через кому? А може воно пахне дідухом, проти якого хтось воює, як Дон Кіхот з вітряками? А чи той дух не зливається часом із запахом страв різдвяного столу з його кутею, пампушками і сіном?

Серед нас точно є ті, для кого той дух Різдва ототожнюється із запахом зрубаних ялинок на базарі, чи в електричці, чи в домі. Комусь дух Різдва починає ввижатися після перегляду кіноепопеї “Сам вдома”.

А для мене Дух Різдва асоціюється з Тим, хто його створює, з Христом. Саме Різдвяні богослужіння, які прославляють Новонародженого,  наповнені тим автентичним духом Різдва. Велике Повечір’я з гімном “З нами Бог”. Різдвяна Утреня з її Величанням “Величаємо Тебе, Життєдавче Христе, що задля нас у тілі нині народився від непорочної і пречистої Діви Марії”. Божественна Літургія з тропарем Різдва та Євангелієм, що перетворюють багато прибраний храм Божий у бідне помешкання Пресвятої Родини, а вірних у храмі на мудреців, що прийшли поклонитися Месії. Все це і спільна коляда, яка  лунає селом. “Бог предвічний” і “Нова Радість”.

І сльоза старенької  бабусі, яка дожила до ще одного Різдва і за це дякує Богові. Ось так для мене “пахне Різдво”.

о. Олег Кобель

За матеріалами: ДивенСвіт

 

 

Запитання
священику