Покликання бути біля Христа

Покликання бути біля Христа

Кожен з нас є унікальною особистістю, яка втілює свої ідеали та життєву місію. Господь же цьому сприяє та робить можливим добрий її розвиток.

В основі будь-якої людини існує природня любов. Початок цієї любові криється у Бозі, який створив людину на свій образ. Саме в цьому полягає її гідність. Як читаємо у книзі Буття: «І побачив Бог усе, що створив: і воно було дуже добре» (Бут. 1,31). Добро – це точка, від якої варто відштовхуватися кожного дня, який буває подекуди миттєвим, несправедливим, не вартий витраченого часу. Пам’ять про радість, яка панує у світі через доброту нашого Творця може спонукати до іншого наставлення до життя через пошук слідів Бога у нашій повсякденній метушні.

По суті, християнин є оптимістом, адже зосереджує свою увагу на тому що Боже, а воно не просто є добрим, а дуже добрим (пор. Бут.1, 31). Ті, які це розуміють мають бажання все більше пізнавати та ставати професіоналами у розпізнаванні Бога та донесення цього іншим. Їх ще називають богопосвяченими особами чи монахами.

Насправді, люди, які через видимі знаки посвячують своє життя Богові не є якоюсь упривілейованою кастою серед інших християн. Такі особи бажають через більше самовідречення та молитву зростати у пізнанні Христа. Саме тому, святий Василій Великий, законодавець монашого життя, своїх монахів називав досконалими християнами. Базувався він на тому, що чернець має кращу можливість жити повнотою святого Хрищення, розвиваючи дари Святого Духа та приносячи рясніші плоди віри. Для цієї мети служила аскеза, спільнотне життя та монаші обіти.

Зростаючи у молитві, праці та проповіді чернець постійно відкриває знаки присутності Бога своєю поставою та прикладом, щоб інші бачили живу віру, видиму надію у діяльній любові, а вже внаслідок цього, як показує історія, може відкритись й дар творити чуда. Богопосвячена особа, завдяки особливому способу життя, стає світичем, який серед тисячі інших промінчиків світла вказує шлях наслідування Христа.

Кожен християнин покликаний йти за Богом, щоб осягнути мету – повноту спасіння у Христі. А цей шлях, ніщо інше як шлях святості, який полягає у тому, щоб йти за Істиною, ділитися нею, а передовсім її любити.

бр. Яків Шумило, ЧСВВ

Запитання
священику