Пізнати безкорисливу любов

Пізнати безкорисливу любов

У світлому полум’ї горіла єдина рація – незахищена тінь перемоги. Саме вона пронизує своїми благодатними поглядами кожне створіння. Саме вона вділяє корінь драматизму і таємничості у великому морі буття. Це полум’я розкривається і надає жаги та відчуття вічності у невгамовному світі думок. І попри це, воно часто залишається непоміченим.

Цей незгасимий кущ, що з’явився Мойсею, став частиною Божого Об’явлення і його Слова, яке багатьом на жаль стало недоступним (Пор. Ів. 1,10). Христос же, який показав любов свого Небесного Отця хоче, щоб обмежена, грішна людина звалася Його дитиною. Але світ і далі не може повністю цю любов пізнати (Пор. 1Ів. 3,1). Необхідна лише довіра.

Від Бога неможливо щось приховати, але треба це висловити Йому на молитві, бо вона потрібна не Богові, а найперше нам. Яскраві приклади молитовної довіри можна знайти у Книзі псалмів, які відкривають безмежну вірність Творцю, попри немочі й перешкоди у житті назустріч Богові. «Вивідай мене, о Боже, і спізнай моє серце випробуй мене й спізнай мої задуми! І подивись чи є в мені якась лиха дорога і веди мене дорогою давньою» (Пс. 139).

Щоб позбутись підозри і недовіри не вистачає тільки захищати свою «територію від загрози». Варто все більше пізнавати безкорисливу любов Небесного Отця, який пожертвував свого Сина і не побоявся зради людини, її відходу від джерела любові. Він і нас спонукає свої думки та недовірливі бажання висловлювати на молитві. Адже простір щирої молитви спонукає до здатності дивитися на світ Божими очима.

Господня ініціатива дару Себе в даруванні людині її існування залежить від відповіді самої людини. Бог очікує відповіді. Вона ж може бути тимчасовою, несвідомою або справді жертвенною. А жертва є нічим іншим як даруванням себе. Є різні вияви любові, але найголовніше в цьому – здатність дарувати. Апостол Павло, вказуючи на приклад Христа, каже: «Більше щастя – давати, ніж брати» (Ді. 20,35). Тут відкривається не тільки виконання Божої волі, але й допомога ближньому та любов до нього. Євангелист Йоан зазначає: «Любі, коли Бог так полюбив нас, то й ми повинні один одного любити» (1Ів. 4,11). Пізнаваймо та проголошуймо безкорисливу любов Божу, яка дарується тій людині, що повірила у силу Євангелія.

 

Бр. Яків Шумило, ЧСВВ

Запитання
священику