«Отче наш, що єси на Небесах»
1 Ми називаємо Бога – Отцем, тому що Він всіх нас створив?
Ні, по цій же причині ми можемо називати Його — Сотворитель, або — Творець. Звернення ж Отець передбачає цілком визначені особисті відносини між дітьми і Отцем, які повинні бути виражені перш за все у тому, щоб сподобатись Отцю. Бог є любов, тому і все наше життя також повинно стати вираженням любові до Бога і до людей які нас оточують. Якщо цього не відбудеться, то ми ризикуємо уподібнитися тим, про кого Ісус сказав: «Диявол вам батьком, тож волите за волею батька вашого чинити» (Ів 8:44). Старозавітні юдеї втратили право називати Бога Отцем. Про це з гіркотою говорить пророк Єремія: «І говорив Я: …ти будеш називати Мене отцем твоїм і не відступиш від Мене. Але направду, як жінка зраджує чоловіка свого, так і ви зрадили Мене, доме Ізраїля, - слово Господнє. …Верніться, о відступницькі діти: Я вилікую ваші відступництва» (Єр 3:20—22). Одначе повернення невірних дітей відбулося лише з приходом Христа. Через Нього Бог усиновив всіх, хто готовий жити згідно заповідей Євангелія.
Св. Кирило Олександрійський: «Дозволити називати Бога Отцем може тільки сам Бог. Він дарував це право людям, вчинивши їх синами Божими. І незважаючи на те, що вони віддалились від Нього і були в злобі проти Нього, Він дарував нам забуття образ і причастя благодаті».
2 Чому «Отче наш», а не «мій»? Адже, здавалося б, що може бути для людини більш особистою справою, як звернення до Бога?
Найголовніша й найособистіша справа для християнина — любов до інших людей. Тому ми покликані просити у Бога милості не тільки для себе, але і для всіх людей, які живуть на Землі.
Іван Золотоустий: «Він не говорить: Отче мій, Що єси на небесах, але — Отче наш, і тим самим закликає приносити молитви за весь людський рід і ніколи не мати на увазі особистої користі, але завжди старатися про користь ближнього. А таким способом і ворожнечу знищує, і гордість упокорює, і заздрість винищує, і впроваджує любов, яка є матір’ю всього доброго; знищує нерівність людських діл і показує повну рівність між царем і бідним, оскільки у справах високих і найнеобхідніших ми всі маємо рівну участь».
3 Чому «на Небесах», якщо Церква вчить, що Бог є присутній у всьому?
Бог й справді присутній у всьому. Зате людина завжди знаходиться у певнім місці, причому не тільки тілом. Думки наші також завжди мають певне скерування. Згадування про Небеса у молитві допомагає відволікти наш розум від земного і спрямувати його до Небесного.
Іван Золотоустий: «Коли ж говорить на Небесах, то цим словом не поміщає Бога на небо, але відволікає молільника від землі».
«Нехай святиться ім’я твоє»
4 Навіщо спеціально просити про це, коли Бог й так завжди святий?
Так, Бог завжди святий, а от ми самі далеко не завжди святі, хоча й називаємо Його Отцем. Але чи можуть діти не бути схожими на Отця? «Нехай святиться ім’я твоє» — прохання про те, щоб Бог допоміг нам жити праведно, тобто так, щоб Його ім’я святилось і через наше життя.
Іван Золотоустий: «Нехай святиться означає нехай прославиться. Бог має власну славу, що сповнена величчю, яка є незмінною. Але Спаситель закликає молільника, щоб Бог прославився і в нашому житті. Про це Він і раніше сказав: Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця Небесного (Мт 5:16). … Сподоби нас, — немов би так учить нас молитися Спаситель, — так чисто жити, щоби через нас всі Тебе славили».
«Нехай прийде царство Твоє»
5 Про яке царство йде мова? Ми просимо у Бога, щоб Він став всесвітнім царем?
Царство Боже — слова, які одночасно тут означають два поняття:
1. Стан оновленого світу після кінця світу і Страшного суду, в якому будуть жити преображенні благодаттю люди, що наслідують це Царство.
2. Стан людини, яка, виконуючи заповіді Євангелія, перемогла пристрасті, і через це відкрилася на благодать Святого Духа, яку кожний християнин отримує в таїнстві Хрещення.
Теофан Затворник: «Йде мова про Царство, що означає майбутнє Царство Небесне, яке відкриється після кінця світу і страшного суду Божого. Але щоб правдиво бажати приходу цього царства, потрібно бути впевненим, що ми будемо удостоєні його разом з тими, кому буде сказано: «Прийдіть, благословенні Отця Мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготовано від створення світу» (Mт 25:34). Достойний цього є той, хто ще при цьому життю поклав кінець царству гріха, пристрастей і диявола. Знищення цього царства здійснюється дією благодаті згідно віри у Господа Спасителя. Той що увірував передає себе Господу, обіцяючи Йому жити свято і непорочно. За це в Таїнстві Хрещення йому надається благодать Святого Духа, яка відроджує до нового життя; з цієї хвилини вже не гріх царює у нім, а благодать, яка навчає добра та скріплює на його здійснення. Це є царство благодаті, про яке сказав Господь: «Царство Боже є всередині вас». Майбутнє царство є царство слави, а це — духовне, є царство благодаті.
Молитва «Отче наш» разом об’єднує одне і друге царство. Інакше, той що бажає швидшого приходу майбутнього царства, але не зробившись сином царства благодаті, буде бажати щоб скоріше прийшов кінець світу, і Страшний суд, на якім він неминуче виявиться на стороні тих, які почують: «Відійдіть від Мене прокляті у вогонь вічний, приготований дияволу и ангелам його» (Мт. 25:41).
«Нехай буде воля Твоя, як на небі так і на землі»
6 Хіба Бог і без такого нашого прохання не здійснює Свою волю на землі?
Воля Божа здійснюється на землі не тільки Його безпосередньою дією, але також і через нас, християн. Якщо ми живемо згідно заповідей, значить — виконуємо волю Божу. Якщо ж ні — то ця воля залишиться нездійсненою в тім місці, де ми її не виконали. І тоді, через нас, у світ входить зло. Тому, словами нехай буде воля твоя ми просимо Бога зберегти нас від такої біди і направити наше життя до виконання Його благої волі.
Св. Августин: «Нехай буде воля Твоя, як на небі і на землі. Служать Тобі Ангели на небі, нехай служимо Тобі і ми на землі. Не ображають Тебе Ангели на небі, нехай і не ображаємо Тебе і ми на землі. Як вони творять волю Твою; так нехай творимо і ми. Про що молимось, як не про те, щоби бути нам добрими? Бо ж воля Божа тоді буває у нас, коли ми виконуємо її; а це й означає бути добрими».
«Хліб наш насущний дай нам сьогодні»
7 Що означають слова «хліб насущний» і «сьогодні»?
Насущний, отже необхідний для нашого існування. Таким чином, це прохання про те, що нам більш за все є необхідне в даний момент, на сьогоднішній день. Слово хліб святі отці розуміли тут у двох значеннях: хліб як їжа і хліб як Євхаристія.
Симеон Солунський: «Хоча ми просимо і про небесне, але ми смертні і, як люди, просимо для підтримки нашого існування ще й хліба, знаючи, що і він — від Тебе. Просячи тільки хліба, ми не просимо зайвого, але лише необхідного для нас на теперішній день, так як ми навчені не турбуватися і про завтрашній день, тому що Ти піклуєшся про нас і в теперішній день, будеш піклуватись і завтра, і завжди. Але й інший хліб наш насущний дай нам сьогодні — хліб живий, небесний, всесвяте тіло живого Слова. Це — хліб насущний: тому що він укріплює і освячує душу і тіло, і «хто не їстиме його не матиме життя в собі, а той хто їстиме житиме повік» (Пор. Ів 6:51-54).
«І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим»
8 Бог відпускає гріхи тільки тим, хто сам простив своїх винуватців? А чому б Йому не простити всіх загалом?
Богу не притаманні образа і помста. В будь-яку мить Він готовий прийняти і простити кожного, хто звернеться до Нього. Але відпущення гріхів можливе лише там, де людина відмовилася від гріха, побачивши всю його руйнуючу мерзоту і зненавиділа його за ті біди, які гріх приніс в її життя і в життя інших людей. А прощення винуватців — пряма заповідь Христа! І якщо ми, знаючи цю заповідь, все таки не виконуємо її, значить ми — грішимо, і гріх цей для нас настільки приємний і важливий, що ми не бажаємо відмовитися від нього навіть заради Христової заповіді. З таким вантажем на душі ввійти в Царство Боже неможливо. Тільки тут винуватий не Бог, а ми самі.
Іван Золотоустий: «Це відпущення насамперед залежить від нас, і ми матимемо владу над судом у якому йде мова про нас. Щоб ніхто з нерозумних, будучи осудженим за великий чи малий переступ, не мав причини жалітися на суд. Господь тебе, одного винуватого, робить суддею над самим собою і мовби говорить: який ти сам собі винесеш засуд, такий же засуд і Я призначу для тебе; якщо простиш своєму співбрату, то й ти від Мене отримаєш те саме добро».
«І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого»
9 Хіба Бог кого-небудь спокушає чи вводить у спокусу?
Бог, звісно ж, нікого не спокушає. Але от подолати спокусу без Його допомоги ми не в змозі. Якщо ж ми, отримуючи цю благодатну допомогу, раптом вирішимо, що можемо жити доброчесно і без Нього, тоді Бог забирає від нас свою благодать. Але робить Він це не заради помсти, а щоби ми на гіркому досвіді могли переконатись у власному безсиллі перед гріхом, і знову звернулись до Нього за допомогою.
Тихон Задонський: «Цим словом: не введи нас у спокусу, — молимо Бога, щоби Він зберіг нас Своєю благодаттю від спокусливого світу, плоті і диявола. А хоча й впадаємо у спокуси, однак просимо, щоб не допустив бути ними переможеними, але допомагав би їх здолати і перемогти. Із цього видно, що без Божої допомоги ми безсильні і немічні. Як би ми самі могли опиратись спокусі, не було б потреби просити в цьому допомоги. Завдяки цьому вчимося, що як тільки відчуємо спокуси, які на нас приходять, в той же момент Богу потрібно відразу молитись і просити у Нього допомоги. Нехай ці слова допоможуть нам надіятись не на себе і свою силу, але на Бога».
10 Що означає слово лукавий? Яке значення вкладається у слово лукаве? Як правильно розуміти це слово у контексті молитви?
В молитві Господній лукавим названий диявол, котрий спочатку був створений світлим ангелом, але через те, що він відпав від Бога та спотворив власну природу. Будь-яка його дія також стала спотвореною, тобто лукавою і неправильною.
Іван Золотоустий: «В даному випадку, лукавим Христос називає диявола, наказуючи нам вести проти нього непримиренну боротьбу, показуючи його несправжню природу. Зло залежить не від природи, але від свободи. А що стосується того, чому диявола переважно називають лукавим, то це завдяки надзвичайно великій кількості зла, яке знаходиться в ньому, і також через те, що він не бувши скривджений нами, веде проти нас непримиренну боротьбу. Тому наш Господь і не сказав: визволи нас «від лукавих», але: «від лукавого», і тим самим навчає нас ніколи не гніватися на ближніх за ті образи, які ми іноді терпимо від них, але всю ворожість свою звертати проти диявола, шо є винуватцем всього зла».
Переклав з російської бр. Микита Овчар, ЧСВВ
За матеріалами: foma. ru
Коментарів: 0
Ваш коментар