Ісус чітко виражає те, що треба робити, щоб бути праведним: напоїти, нагодувати, відвідати, виявити піклування та гостинність, одягти свого ближнього. Саме ці жести повсякденної любові відрізняють християнина серед інших. Але якщо б добрі діла згідно сердечних почуттів вчиняють спасіння: то прихід Христа був би не потрібним, відкуплення людства стражданнями і хресною смертю Богочоловіка зайвим, заповіді євангельські були б не потрібні.
Здавалося б, надаючи таке значення добрим ділам, ми втрачаємо свою ідентичність як християн, тому що на добре діло здатна людина будь-якої віри, атеїст, і навіть зла людина (Мт. 7, 11), а віру і спасіння зводимо до добродійності, яка є важливим знаком, але не є рятівною. Тому варто проаналізувати цю, на перший погляд цю суперечність.
У першому твердженні про діла праведності, не можна не побачити пряме посилання на слова Самого Ісуса в Євангелії від Матея про Страшний суд: «Тоді скаже й тим, що ліворуч: Ідіть від мене геть, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його; бо голодував я, і ви не дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене не напоїли; був чужинцем, і ви мене не прийняли; нагим, і ви мене не одягнули; недужим і в тюрмі, і не навідались до мене. Тоді озвуться і ті, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодним або спраглим, чужинцем або нагим, недужим або в тюрмі, і тобі не послужили? А він відповість їм: Істинно кажу вам: те, чого ви не зробили одному з моїх братів найменших – мені також ви того не зробили» (Мт. 25, 41-46).
Звичайно, у християнина його віра повинна відповідати його ділам, адже вони є одним з інструментів на шляху до спасіння. Проте, лише тільки добрі діла не є достатніми, адже ми освячуємось насамперед через Божу благодать, що дається нам в особливий спосіб у Тайні Хрещення. Згідно з Катехизмом Католицької Церкви: «Через Хрещенням ми звільняємося від гріха і відроджуємося як діти Божі, стаємо членами Христа і, вщеплені в Церкву» (§ 1213). Тому, Хрещення має велику силу, яку варто цінувати. «Все ж таки в охрещеному залишаються деякі тимчасові наслідки гріха, такі, як терпіння, хвороба, смерть чи слабості, внутрішньо притаманні життю, як-от слабкість характеру і т. п., або схильність до гріха, яку Традиція називає похіттю, чи, висловлюючись метафорою, «вогнищем гріха». «Похіть, залишена нам, щоб ми її поборювали, не має сили зашкодити тим, хто не піддається їй, а мужньо опираються за допомогою благодаті Христа» (§ 1264).
Один з головних наслідків Таїнства Хрещення полягає в тому, що воно дає людині можливість жити і діяти під натхненням Святого Духа і за допомогою Його дарів, а також дозволяє їй зростати в добрі через моральні чесноти. Тому добрі діла, про які говорить Ісус в Євангелії від Матея є ділами нового творіння, надприродного життя, вкоріненого у благодаті.
Віра неомінно виявляється в любові, а якщо цієї любові в нас немає, то варто замислитись, чи ми не плутаємо віру з чимось іншим, чи визнаємо Христа Богом і Спасителем або ж сподіваємось на релігійні практики, залишаючись закритими на ближнього, який знаходиться в потребі. Якщо ми не творимо добрих діл, то не плекаємо в собі дар, отриманий в Хрищенні. А самі добрі діла здійснюються не заради власного спасіння, а для допомоги тим, хто цього потребує.
Переклав з російської бр. Давид Козин, ЧСВВ
За матеріалами: Радіо Ватикану
Коментарів: 0
Ваш коментар