Час Великого посту – це період коли приділяється більша увага молитві та роздумуванню над Словом Божим. Цей період закликає нас обмежувати себе у деяких речах та уважніше ставитись до свого духовного стану. Цей час потрібно провести з Господом, адже ціллю нашого життя є зустріч з Христом, нашим Богом. Ці речі є завжди акутальними, адже часто трапляються випадки коли на час посту стаємо практикуючими християнами, а згодом далі відходимо у сіру буденність цього проминаючого життя. Не потрібно здійснювати інтенсивні пошуки як молитися і що, достатньо взяти Святе Письмо і там чітко можна прочитати і прослідкувати, як саме християнам потрібно спілкуватися з Богом.
Найперше варто сказати, що найбільшим прикладом молитви для нас є Господь наш Ісус Христос. Він перебував у пустелі сорок діб у пості й молитві. Після своїх цілоденних проповідей до народу цілі ночі проводив у молитві. Молився перед споживанням їжі й після неї. Молився перед своїми стражданнями, перед розп'яттям і на хресті. Він і нам заповідав молитися і не тільки заповідав, а й навчав, про що і як треба молитися. Слід відзначити, що молитву разом з постом Спаситель назвав першою і найсильнішою зброєю проти невидимого ворога — диявола, сказавши: «Цей рід виганяється тільки молитвою і постом» (Мт. 17, 21).
Пропоную декілька тез із Святого Письма, які говорять як нам потрібно молитись:
- Найперше молитися з вірою: «І все, чого ви в молитві просите з вірою, — то одержите» (Мт. 21, 22).
- Молитися від усього серця: «І будете шукати Мене, і знайдете, коли шукатимете Мене всім своїм серцем» (Єр. 29, 13).
- Без показовості, як це роблять лицеміри: «А як молитеся, то не будьте, як ті лицеміри, що люблять ставати і молитися по синагогах та перехрестях, щоб їх бачили люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А ти, коли молишся, увійди до своєї кімнати, зачини свої двері і молися Отцеві своєму, що в тайні; а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно» (Мт. 6, 5-6).
- Без гніву до ближнього: «І коли стоїте на молитві, то прощайте, як маєте що проти кого, щоб Отець ваш Небесний простив вам гріхи ваші» (Мр. 11, 25).
- Без зайвих слів: «А як молитеся, не проказуйте зайвого, як ті погани, — бо думають, що коли багато кажуть, то будуть вислухані» (Мт. 6, 7);
- Молитися вранці, увечері, вдень і в ночі – маємо підтвердження у багатьох псалмах. Наприклад псалми 18, 54, 87, 118, 147.
- Молитися постійно: «Безперестанку моліться!» (1 Сол. 5, 17).
Цей список можна ще продовжувати, хотів лише звернути увагу на останню вказівку. Це є важливо, бо необхідно правильно розуміти ці слова, тому що були такі періоди, коли інтерпретація цього рядка із послання до Солунян розумілася таким чином, що треба безперестанку клякати, складати руки і здіймати їх до неба. Деякі монахи на час виконання фізіологічних потреб (їжа, сон і т. д.) наймали інших людей, щоб ті молилися за них. Слова «Моліться без перерви» необхідно розуміти як постійну пам’ять про Божу присутність. Так розв’язує цю проблему св. Василій Великий, котрий вважав, що молитва не закінчується словами, а повинна мати продовження в діях. Він бачив тісний зв’язок між внутрішньою поставою, певним налаштуванням душі та діями, що чиняться згідно з вимаганнями чесноти. І як каже ап. Павло: «Чи ви, отже, їсте, чи п’єте, чи що-небудь робите, усе робіть на славу Божу!» (1 Кор. 10, 31).
І звісно має бути приготування до молитви. Коли людина збирається зробити щось важливе, то перш за все замислюється над тим, як це вчинити, за допомогою яких засобів та інструментів, скільки це займе часу, які вона при цьому понесе витрати і т. д. Подібно є і з молитвою. Вона мусить бути добре приготованою. Можливо дехто скаже, що їй не сприяють в цьому різні обставини. Але як каже давнє прислів’я: «Молитва - не легкий труд». Той, хто за нього взявся, знає, скільки перепон постає перед шукачем дару молитви. І не кожний має той дар молитви.
Святі Отці, вже починаючи з другого століття, пишучи трактати про молитву, робили також сильний наголос на відповідне приготування до молитви: тіла, душі, а також часу. Деякі святі автори порівнювали Східну Церкву з євангельською Марією, заслуханою в слова Христа і відданою богомисленю, а Західну — з клопітливою і практичною Мартою. Говорячи про приготування душі до молитви, вживається поняття «серця». І щоб це серце могло звернутись у молитві до Господа, воно також мусить бути належно приготоване. Отці Церкви звертали увагу передовсім на чистоту душі, тобто свободу від гріха. Бо грішна людина не думає про справи Божі. «Ніхто не може молитись чистою молитвою, хто не примирився з Богом, з совістю, з ближнім і з тими речами, яких він торкається і, якими користується, тому що вони Божі створіння і тому до них також потрібно ставитись благоговійно» - наголошує св. Ісаак Сирін.
У молитві християнин ніколи не відчувають себе самотніми, адже в часі молитви важливим є постійне усвідомлення дії Святого Духа. Сам Святий Дух таємно приєднується до молитви, починає відповідати тими самими словами, які промовляє людина. Це і є ключ, що відкриває двері внутрішнього життя. Без розуміння присутності Святого Духа в молитві, слова є немічними і позбавленими конкретно особистого змісту. Тому важливо співпрацювати із Святим Духом і бути свідомим, що Бог діє у нашому житті і намагатись відчитувати щодень, як Бог сьогодні торкнувся мене, найперше у Євхаристії та через мого ближнього. Бути свідомими Божої присутності, Божої благодаті та милосердя.
Отож, переживаючи час Великого посту бажаю кожному із нас пригадати свою першу зустріч з Христом, коли ми в глибині душі дійсно відчували, що Він торкнувся нас, Ми приймаємо Христа у Євхаристії щодня, але буває, що це на превеликий жаль може стати буденністю разом з моментами присутності Ісуса в молитві. Тому у цей благодатний час Великого посту намагаймося дійсно зустріти Христа в Євхаристії, у нашому ближньому та відчути Його у молитві.
бр. Теодор Дутчак, ЧСВВ
Коментарів: 0
Ваш коментар