Кожного року Свята Церква велично святкує празник одного із найбільших українських святих Йосафата Кунцевича, першого мученика, який віддав своє життя за єдність християн. Думаю, що доречно поставити питання, яку роль відіграє священомученик Йосафат для мене особисто?
Життя та діяльність Йосафата Кунцевича є промовистим свідченням досконалої християнської любові, якої так ми усі потребуємо, особливо у ці нелегкі часи для нашої України. Від дитячих літ і аж до самої мученицької смерті він горів любов’ю Бога, бо у його серце попала іскра любові, яка була розп’ята на хресті. І ця любов запалила молодого юнака. Це було ознакою, що Івана чекає нелегке майбутнє, адже іскра упала із хреста на котрому було розп’яття Спасителя. Прийнявши дар чернечого покликання Іван стає Йосафатом, людиною молитви, ревним ченцем, невтомним священником, єпископом, а вкінці свого життя мучеником за вірність Богові і Церкві. Він гідно прийняв смерть з рук оскаженілого натовпу, але без жодних нарікань чи скарг, молився, щоб «усі були одно». Його серце було наповнене любов’ю до ворогів. Покірний та тихий Йосафат помирає з любові до Христа. Яка це велика любов, що показує нам величне свідоцтво віри. Всім зрозуміло чому так помер апостол єдності, бо Христос був центром усього його життя і він свідчив слухняність Спасителеві до останнього свого подиху. Тіло ж померло, а дух огорнутий любов’ю живе й житиме повіки.
Особисто мав можливість відчути дух святого Йосафата перебуваючи у стінах Вільнюського монастиря Пресвятої Тройці, де він провів 13 років свого подвижницького життя. Молячись у храмі, де служив Йосафат та будучи у його келії, відчувається дух молитви, дух любові і це не містика чи якась вигадка, а реальність, бо праведник Йосафат Кунцевич провів досконале життя: постив, молився, сповідав вірних, нікому злого слова не сказав, проявляв милосердя до бідних та вірно виконував Божу волю. Можемо сказати, а хіба можливо сьогодні жити так, як жив святий Йосафат? Можливо! Поставивши Бога у центр нашого життя та виконуючи Його волю іти слідом за Христом. Можемо це зробити через виконання заповідей, через міцну злуку з Господом, щоб отримати вічну нагороду.
Кожен із нас де б він зараз не був, є на своєму місці. Ми там де маємо бути і Бог завжди з нами і ніколи нас не покине, навіть у найважчу хвилину. Це бачимо із життя святого Йосафата, який здобув вінець нагороди, віддавши життя за Спасителя. Сьогодні він промовляє до сучасної людини, закликаючи до єдності, яка має будуватись на взаємній повазі. Починаймо з малого, з єдності між собою у спільноті, у родинні, у державі. А головне будьмо постійно у єдності з Христом.
Нехай нам усім допоможе священомученик Йосафат, щоб ми живучи на цій землі виконали Божий закон. Благослови нас Боже, а ти святий Йосафате будь для нас прикладом осягнення досконалої християнської любові.
бр. Теодор Дутчак, ЧСВВ
Коментарів: 0
Ваш коментар