«Величає душа моя Господа і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм,
бо він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо віднині ублажатимуть
мене всі роди» (Лк.1,46-48).
Пресвята Діва займає особливе місце в ділі спасіння, бо від віків вибрана і призначена бути Матір’ю Христа – Спасителя світу. Своїм цілковитим поєднанням з волею Отця, з ділом Відкуплення Свого Сина, з усяким порухом Святого Духа Богородиця є для Церкви взірцем віри і любові. Вона є заступницею та посередницею між Богом і людиною. Св. Бернард говорить про Неї ось такі слова: «Марія, повна ласки, є посередницею всякої благодаті». До величі Марії, крім її Богоматеринства, долучається ще її велич особиста, що полягає у її вірі Божому слову. Тому Христос похвалив Марію, коли сказав: «Справді блаженні ті, що слухають слово Боже і його зберігають» (Лк.11, 28). Вона, яка в історії роду людського носила ім’я Діва Марія, вперше згадується на перших сторінках Святого Письма Старого Завіту в події до упадку перших людей у гріх. Після вигнання наших прародичів з раю Господь сказав до змія: «Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися ввіп’ястися йому в п’яту» (Бут.3, 15). В цьому уривку пророчо описується постать жінки, матері Відкупителя. З нащадків Єви Бог вибрав Діву Марію, щоб Вона стала Матір'ю Його Сина. Від першої миті cвого зачаття Вона була збережена від плями первородного гріха і ціле життя залишалася чистою від особистого гріха.
Як тільки Пречиста Діва Марія дала ангелові свою згоду стати Матір’ю Божого Сина, тоді Отець небесний послав Сина на землю. Син, діянням Святого Духа, поселився в дівичому лоні Марії, сполучаючи людське тіло з душею, а водночас з Божою Особою Слова. Пречиста найперше жертвує Богові цілу себе на послуги, не тільки як його Мати, але як слугиня: «Ось я слугиня Господня». Марія не шукає потіхи в матеріальних речах, ні в самих Божих дарах, лише в тому, хто ті всі дари подає - в Бозі, Спасителеві, бо хоч треба величати Бога як Творця, але більше як Спасителя через те, що вічне спасіння є особливішим даром.
Подія Благовіщення має надзвичайно велике значення, бо від нього починається наше спасіння. На цю благу вість архангела про воплочення Божого Сина людство очікувало довгі тисячоліття. З цим днем сповнилася Божа обітниця послати Спасителя, бо цього дня «Слово сталося тілом, і оселилося між нами» (Йо.1, 14). Плід лона Пречистої Діви є джерелом усякого благословення, а перш за все є благословенням для своєї матері, адже материнство Марії вміщає всі таємниці її величі і культу.
Благовіщення дає початок цілому ряду великих таїнств із життя Ісуса Христа і Його Пресвятої Матері. Цей празник належить до 12 великих празників нашої Церкви. Урочисте почитання Благовіщення Богородиці розпочалось у Східній Церкві в кінці IV або на початку V ст. Цісар Маврикій (582-602) робить цей празник обов'язковим у цілій державі. У перші століття цей празник уважався Господським, і мав різні назви: Христове Благовіщення, Зачаття Христа, Початок відкуплення. А вже в VII ст. постає офіційна назва для цілої Східної Церкви: Благовіщення Пресвятої Богородиці. Тема Благовіщення вважається також однією з актуальних тематик в іконографії.
Пресвята Богородиця зуміла прийняти Божу волю та піти за Христом до кінця. Намагаймося і ми у своєму щоденному житті сказати «так» Божій волі – і цим своїм вчинком зможемо освятити себе та навколишній світ. А пречиста Діва Марія, яка є для нас прикладом віри, нехай за нашим проханням випросить потрібних нам для цього ласк.
Підготував бр. Іларіон Войтанівський, ЧСВВ
Коментарів: 0
Ваш коментар