Отже «Ван-Гог»... десять років тому: одна з найвідоміших груп, як це було?
При тім, що я дуже скромний хлопчина, справді роки 96, 97, 98, 99 — це найпотужніша праця, де ми представляли український плаз української культури, це було піком. Пізніше це стало на рівні прямої, хоча цей пік можна було і тримати, але, як казав ще товариш Ленін: «Кадри вирішують все». Люди, які працювали зі мною, не повністю ангажувалися у справу. Вони, хотіли більше знімати, ніж вкладати. Тому на сьогодні «ВАН-ГОГ», — це вже третій склад, і от приходить нова кров, і це виливається у нові альбоми, а пізніше знову іде процес пошуку. Насправді немає людей, з якими можна було б попрацювати зануреним по вуха в улюблену справу.
Як насправді, чи важко бути відомим, сповідуючи при цьому християнські ідеали чи принаймні декларувати себе греко-католиком тут у Києві?
Насправді нескладно, коли ти є нормальний у розумінні. Коли тебе випробовують на зіркову хворобу в час піку і навпаки. Люди, як правило, від слави змінюються. Щодо себе, то я думаю, що мене ця хвороба не зачепила. Я часто тестувався у своїх друзів, рідних, близьких. Я просив: «Хлопці, коли щось не так, щось не так роблю, ставте все на місце». А християнські засади життя — це з дитинства, ми західники, це краще розуміємо.
Ми виросли в середовищі бабусь, дідусів, котрі передали нам більше, ніж це було на Сході, в Центрі і т.д. Ми написали альбом «Різдвяні гармонії» — старовинні колядки в сучасній обробці.
У Голлівіді свого часу було захоплення східними релігіями, а які тенденції в українському шоу-бізнесі щодо релігії?
Якщо на Заході це данина моді, то в нас це традиційно. У нас це є в крові, передалося з молоком матері, нам не потрібно грати, у нас це природно. Думаю, саме цим ми відрізняємося від західних штибів життя. У Голлівуді на митців полюють люди якогось псевдо напрямку. Минулого літа ми їздили в Голлівуд, де презентували перший український мультфільм, 26 серій. Були в анімаційних студіях у Лос-Анжелесі та Голлівуді, де якраз і побачили цих псевдо релігійних лідерів, які полюють на багатих зірок. Різними методами заманюють їх на свій бік, і ті стають серйозними донорами цих псевдорелігій.
У чому Ігор Добрянський бачить своє щастя?
У самореалізації, робити те, що тобі до душі. Коли ти робиш улюблену справу, що приносить насолоду тобі і людям, які поряд, котрих ти знаєш, а може, і не знаєш, а ще тебе за це винагороджують, то це щастя у великому квадраті.
Треба віднайти своє покликання, матеріальний бік тут не важить. Ти щасливий, коли йдеш на роботу і хочеш працювати, тоді ти щасливий, а коли, батогом наганяють, то це вже інше.
Які людські якості Ви найбільше цінуєте?
Надійність. Це я гадаю, одна зі стрижневих позицій здібної людини. Надійність простежується в усіх сферах людського життя. У товаристві, у сім’ї. Для мене це дуже важливо. Можливо, з часом поміняється.
Чи були моменти у Вашому житті, коли Ви могли з певністю сказати, що це була Божа рука, боже провидіння.
Уже сам факт, що я творча особистість, реалізувався після двадцяти семи років, це вже не просто так. Людина живе десять, двадцять років, і тут починає писати вірші, музику. Звідки воно взялося, адже чому воно не сталося скоріше? Не можу цього пояснити абсолютно нічим. Я переїхав з маленького міста у велике, і певний час присвячую перебуванню в християнському храмі.
Які уривки, тексти зі Святого Письма Вас захоплюють, дають натхнення?
Недавно мені подарували дуже гарне видання Святого Письма, і пообіцяв собі, що прочитаю його, тому це ще в процесі.
Сучасна людина дезорієнтована. Вибирай те, інше. Куди йти? Що Ви можете порадити?
У духовному світі це одні правила, одні настанови, у суспільстві це інше. Це Конституція, влада і т.д. Головне, щоб усі показували правильний шлях досконалості. Важко уявити, як воно мало би бути, але існування різних релігій показує, що всі вони торують шлях, де збережено певні вартості. Світ жорстокий. Якщо нас не будуть скеровувати священики, урядовці, то буде хаос. У кожного своя місія в цьому житті, кожен намагається бути правильним, але помилок не уникнути все одно.
Якщо сказати, що соліст «ВАН-ГОГА» вважає, що справжнє щастя — цк розпізнати своє покликання, це справді так?
Здається. Десь близько.
Що Ви побажали б нашим читачам?
Звичайно, всього доброго, щастя, здоров’я, — це однозначно. Світ складний і непередбачуваний, тому хочеться, щоб у наших вчинках було більше справ добрих, ніж злих. Людина хоч і робить хибні кроки, але хоче бути доброю, це точно, це в природі людини. Потрібна віра, бо без віри немає надії, а надія помирає останньою. Хочеться, щоб було якнайбільше оптимізму, — якщо є оптимізм, тоді є тяга до життя, а якщо є тяга до життя, то зробимо дуже багато добрих справ. Я так вважаю.
Брюховичі-Київ
розмовляв бр. Лазар Громадський